strahuvannia-zhyttia

Якщо звичайна людина захоче застрахувати здоров’я, страховики їй відмовлять з ймовірністю 98%.

Саме таку частку в портфелях страховиків займає корпоративне медичне страхування. На “роздріб” припадає менше 2%. Хоча формально поліс добровільного медичного страхування можна купити у будь-якого з 50 великих страховиків України.

Медичне страхування в Україні існує років 20.

“Всі страхові компанії, які “потужно” виходили на роздрібний ринок медичного страхування, зазнали серйозних збитків і згорнули ці проекти”, – розповідає головний менеджер департаменту андеррайтингу і методології страхової компанії Андрій Гонтаренко.

Серед таких компаній – “Наста”, “Allianz Україна”, “ОТЛ-страхування”. Основна причина відмови від роздрібного медичного страхування, за словами Гонтаренко, – висока збитковість таких програм.

Якщо рівень виплат з добровільного медичного страхування – ДМС – коливається в діапазоні 70-80%, то в роздрібному сегменті він може досягати 150%. Через це, за твердженням страховиків, роздрібне медичне страхування для них поки не бізнес, а благодійність.

“Фізособі придбати поліс добровільного медичного страхування, рівнозначного по наповненню і ціні “корпоративному”, майже неможливо. У кращому випадку його вартість буде вдвічі вище “корпоративного”, а в програмі страхування будуть додаткові обмеження”, – запевняє Гонтаренко.

За словами Оксани Голеншиної, обмеження стосуватимуться косметології, протезування, злоякісних новоутворень, важких форм хронічних і вроджених патологій, а також вагітності і пологів, якщо ці опції не додано окремо.

“Можливий і більш широкий перелік винятків, а також велика кількість лімітів, включаючи ліміт за кількістю викликів невідкладної допомоги або по медикаментах”, – говорить вона.

Страховики не хочуть продавати поліси населенню не тільки через високу збитковість “роздробу”, а ще й тому, що не довіряють приватним особам.

“Як правило, фізособи, які звертаються до страховика, вже захворіли, і у них великі витрати на медобслуговування”, – говорить Ольга Бачинська.

З тієї ж причини в Україні важко застрахуватися колективу з трьох-семи чоловік. Фірм з такою невеликою кількістю співробітників чимало навіть у столиці: піар-агентства, консалтингові, юридичні, туристичні компанії.

“Маленький колектив СК розцінюють як “групу фізосіб”, адже там великий вплив суб’єктивного фактора, властивого фізособам”, – пояснює Вікторія Голяк.

Вона радить маленьким колективам залучати до страхування родичів, щоб набиралося хоча б десять страхувальників. Більшість продавців медичних страховок готові починати співпрацю з цієї цифри.

Деякі компанії згодні і на три-сім осіб, але клієнти повинні розуміти: їх медичні страховки будуть менш якісними, ніж у співробітників великих колективів, а коштувати будуть на 10-20% дорожче.

Іноді фізособи можуть купити страховку і поза рамками договору з підприємством. У соцмережах розповідають про поодинокі випадки придбання таких полісів у компаній “Провідна”, “Інго Україна”, “Арсенал страхування”, “Альфа страхування”, але теж з рядом умов і за рекомендаціями інших страховиків.

“Ми укладаємо договори з фізособами в виняткових випадках, коли володіємо достовірною інформацією про їх страхову історію по ДМС в попередні періоди і можемо оцінити поточний стан здоров’я клієнта”, – говорить Вікторія Чорна.

Прикладом такого роздрібного захисту є страхування окремих співробітників корпоративного клієнта після того, як цей клієнт з економічних причин відмовився пролонгувати договір медичного страхування на новий період.

“До нас звертаються співробітники цього підприємства, які хочуть застрахуватися по VIP-програмами і обслуговуватися в дорогих клініках. Такі програми передбачають страхові суми 200-400 тис грн і можуть коштувати 25-50 тис грн.

У них включені не тільки ризикові, але і так звані малоризикові опції: профілактичні огляди, масажі, вакцинація, вітамінізація, стоматологічні послуги, корекція зору”, – розповідає Чорна.

Людям, які не готові викладати такі гроші за щорічне медичне страхування, потрібно запам’ятати, що навіть найдешевша страховка для людини “з вулиці” буде коштувати мінімум на 25% дорожче “корпоративної”.

За словами Сергія Срібного, середня вартість поліса ДМС для такого співробітника в столиці коливається в межах 6-7 тис грн. У регіонах ціна вдвічі нижча.

Розвитку роздрібного медичного страхування заважає ще й низький рівень культури страхування громадян, вважає Бачинська. Її слова підтверджує Олександр Капшук.

За його словами, років п’ять тому мешканці міста Вознесенськ Миколаївської області, втомившись чекати впровадження обов’язкового медичного страхування – ОМС, вирішили самі страхувати своє здоров’я. Вірніше, так вирішило міське керівництво і доручило страховикам розробити програму страхування для населення.

Вона називалася “Для людей з вулиці” і була розрахована на кілька категорій громадян: дітей, пенсіонерів і безробітних. Працюючим мали надаватися корпоративні страховки – про їхнє здоров’я дбали підприємства.

Поліси для корпоративних клієнтів і людей “з вулиці” відрізнялися ціною, способом оплати і обмеженнями. Якщо співробітнику підприємства потрібно було платити за страхування менше 50 грн щомісяця, то для людей “з вулиці” страховка коштувала більше 600 грн на рік, і оплатити її потрібно було відразу.

Приймали оплату медичного страхування від населення в місцевих медичних закладах, так як, за розрахунками страховиків, саме там люди найчастіше згадують про здоров’я і його захисту. Щоб зацікавити продавців полісів ДМС, страховики запропонували їм 5% комісійних – в рамках закону.

Тобто, продавши в місяць всього сто медичних страховок, якась няня або медсестра отримала б 3 тис грн агентської винагороди. Для регіонального міста Вознесенська – не такий вже і маленький приробіток.

“Ми все розрахували, перевірили і продумали, але продажі не пішли. За рік існування проекту городяни купили всього пару десятків полісів медичного страхування”, – згадує Капшук.

Він не зміг назвати причину провалу проекту, але її легко називають інші страховики: медичним працівникам в Україні вигідніше отримати від пацієнта “подяку” особисто в руки, ніж ділитися нею зі страховиком, відраховуючи з неї податки і заповнюючи додаткові папери.

“Одна з головних проблем ринку ДМС – неготовність державних і відомчих лікувальних установ до співпраці зі страховиками”, – говорить Оксана Гончарко.

В “роздрібному” ДМС спочатку закладений конфлікт інтересів.

“З одного боку, страховик або завищує ціну, або виключає свідомо збиткові послуги, ніж нівелює цінність страхування для клієнта.

З іншого – людина, котра заплатила, за її відчуттями, захмарну ціну за страховку, намагається максимально “відбити” витрати. Компроміс досягається при страхуванні колективу, коли високі ризики окремих людей нівелюються за рахунок страхування менш ризикових членів колективу”, – пояснює Голяк.

Розрубати цей гордіїв вузол, на думку експертів, можна лише одним способом: введенням обов’язкового медичного страхування в Україні. ОМС буде “паровозом” з мінімальним набором ризиків, до якого програми роздрібного добровільного страхування можна буде причепити, як вагончики.

За словами Капшука, якщо систему охорони здоров’я буде реформовано, і населення ознайомиться з принципами державного страхового захисту, воно перестане боятися добровільного ДМС. Страховики, в свою чергу, зрозуміють, за якими принципами фінансуються лікувальні установи.

Адже коли в поліси медичного страхування компанії включають послуги “Швидкої допомоги”, вони лукавлять: така допомога по Конституції безкоштовна, і жоден лікар не покаже страховику рахунок за “Швидку допомогу”.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нещодавно повідомив, що в рамках реформування системи охорони здоров’я в 2016 році планується ввести мінімальний гарантований державою рівень безкоштовних медичних послуг, а інші послуги повинні оплачуватися за допомогою ОМС.

“Страховий ринок не буде стояти осторонь від прийдешньої реформи. Навіть заяви про її перспективи змушують страхові компанії розвивати ДМС, незважаючи на його високу збитковість”, – говорить Ася Трубицька.

Правда України

ваш коментар: