Вбивство Кеннеді

Через півстоліття після вбивства Кеннеді багато хто вважає, що цей злочин здійснив не псих-одинак, а група змовників-можновладців.

У 1960, 1970 і 1990-ті у ЗМІ з’являлися свідчення людей, які нібито брали участь у змові з метою ліквідації президента. Джеймс Файлз, гангстер, який відбуває довічний термін за різні злочини у в’язниці Іллінойсу, в 1994 році розповів, що від ватажка мафії Чикаго Сема Джанкани отримав на Кеннеді замовлення, яке було виконане в Далласі за участю ще одного кілера.

Незважаючи на хвилю фактів, через півстоліття Вашингтон поки що не переглянув офіційну версію розслідування, висунуту урядовою комісією Уоррена. Відповідно до неї, з Кеннеді розправився психічно неврівноважений вбивця-одинак ​​Лі Харві Освальд – марксист-ленініст, який страждав на манію величі.

Багатотомний звіт комісії, що вийшов через сім місяців після вбивства, не задовольнив багатьох. За приватні розслідування взялися адвокати, слідчі, військові та лікарі. Головним критиком офіційної версії був прокурор Нового Орлеана Джим Гаррісон. Він знайшов зв’язок між вбивством Кеннеді і цілою змовницькою мережею – мафіозними колами Америки, великим капіталом, а також агентами ЦРУ, ФБР, які працювали з ними в зв’язці, і кубинськими повстанцями, що готували повалення режиму Фіделя Кастро.

Настільки потужний конгломерат, на думку Гаррісона, діяв під прикриттям віце-президента Ліндона Джонсона, який після загибелі Кеннеді зайняв його крісло.

Найпопулярніший президент післявоєнного часу не дозволив армії США вторгнутися на Кубу, а також разом зі своїм братом Робертом Кеннеді боровся з мафією і збирався вивести війська з В’єтнаму, тим самим позбавивши великий бізнес військових замовлень.

Для сильних світу цього Кеннеді був незручною фігурою, вважають прихильники однієї з найбільш реалістичних теорій змови в історії. Тому він був убитий, а Освальд став підставний фігурою у злочині.

– Це правда, що Освальд працював на ЦРУ? – поставили запитання Файлзу.

– Так, у нас був навіть один і той самий контролер від ЦРУ – Девід Атлі Філіпс. Я думаю, завданням Освальда [у день вбивства президента] було залишити докази, щоб збити зі сліду.

– Скільки він зробив пострілів, по-вашому?

– Жодного.

22 листопада, зійшовши по трапу президентського борту в аеропорту Далласа, Кеннеді і його дружина Жаклін сіли в кабріолет з піднятим верхом. Спереду в машині їхали також губернатор Техасу Джон Конналлі з дружиною. Причому останнім охорона, не пояснюючи причин, не рекомендувала сідати в цей автомобіль.

Спочатку йшов дощ, але скоро визирнуло сонце, і верх автомобіля вирішили опустити. Тим більше Кеннеді хотів, щоб його було краще видно народу.

Були порушені елементарні правила безпеки під час руху кортежу, стверджують конспірологи, і це є найбільш красномовним доказом наявності змови. Крім того що лімузин виявився відкритим, у маршрут руху були додані два абсолютно непотрібних повороти на Ділі-Плаза, де і сталося вбивство. Через них швидкість руху машини з Кеннеді, як ніби на замовлення кілерів, довелося скинути до 20 км/год.

Охорона не повинна була допустити на шляху прямування і відчинених вікон у будівлях, настільки зручно розташованих для такого злочину навколо Ділі-Плаза. У них, як у книгосховищі, мала перебувати охорона зі своїми снайперами, наголошують експерти.

Коли кортеж перетинав площу, пролунали постріли. Згідно з офіційною версією, одна куля прострелила шию Кеннеді і, вилетівши назовні, нібито ще пронизала плече Конналлі, який сидів попереду, потім його руку і ногу. За таку спритність експерти назвали кулю «чарівною». Друга куля влучила президентові в голову. Була ще й третя, але вона нікого не зачепила.

Вважається, що всі три кулі були випущені з використанням італійської 6,5-міліметрової гвинтівки Mannlicher-Carcano часів Другої світової війни з вікна книгосховища, що залишилося позаду лімузина під час поїздки. Освальд був співробітником цієї установи. Будівля була оточена, проте вбивці вдалося втекти.

Освальда затримали лише через годину майже за 2 км від цього місця, в кінотеатрі. Причому його розшукували у той момент за вбивство патрульного поліцейського, який нібито намагався його затримати після подій на Ділі-Плаза.

Гаррісон, який взявся за власне розслідування злочину, з’ясував, що свідки стрілянини в поліцейського бачили двох нападників і жоден з них не був схожий на Освальда. Крім того, знайшлися десятки свідків, які чули не три, а чотири, а то й п’ять пострілів, а також бачили снайпера, який стріляв з іншої точки – через огорожу на пагорбі, який був спереду і праворуч щодо машини президента.

Гаррісон, а паралельно з ним й інші експерти, які розпочали альтернативні розслідування, стверджували, що фатальна куля влучила в голову Кеннеді саме спереду, а не ззаду, що доводила й унікальна аматорська плівка, знята в момент скоєння злочину.

Прихильники неурядової версії вважають, що за 6 с, протягом яких був убитий президент і поранений губернатор, неможливо зробити три постріли зі старенької гвинтівки Mannlicher-Carcano, яка до того ж вимагала перекручування затвора після кожного пострілу.

Вкрай важким завданням було і настільки результативно двічі влучити з однієї зброї по рухомій мішені. Адже кожного разу потрібно нове наведення оптичного прицілу.

Також Гаррісон з’ясував, що на зброї, знайденій у будівлі книгосховища, відразу не було виявлено жодних відбитків, а «пальчики» Освальда з’явилися там два дні потому – за припущенням конспірологів, вони були поставлені на рушницю з його трупа.

24 листопада Освальда, якого конвоювали з поліцейської дільниці, застрелив в упор місцевий підприємець, власник нічного клубу Карусель Джек Рубі, який невідомо як потрапив у будівлю поліції через підвал. З офіційних свідчень вбивці випливає, він зробив це з помсти за президента, а також з жалю до його дружини.

На думку ж Гаррісона, вбивця мав давні стосунки зі своєю жертвою, а також з далласькими і новоорлеанськими мафіозі, які фінансували кубинських терористів, що планували повалення Кастро.

Через чотири роки Рубі раптово помер у лікарні, хоча до цього просив зустрічі з комісією Уоррена у Вашингтоні, обіцяючи розповісти невідомі їй факти, і висловлював стурбованість своєю безпекою в Далласі.

Під час затримання Освальд заперечував свою провину і забрав у могилу багато чого, що могло б пролити світло на найгучніший злочин ХХ століття.

Загибель підозрюваного дозволила офіційному слідству списати все на свавілля ексцентричної особистості, яка діяла наодинці і без будь-якого впливу.

«У нього була величезна безліч ідей, він записував довгі міркування про устрій суспільства, про те, чим відрізняється соціальний устрій однієї країни від іншої, – розповідає письменник Норман Мейлер. – Його деякою мірою можна назвати утопістом. Він вірив у те, що йому відкритий шлях до влади. Спілкувався він з ЦРУ чи ні, але він вирішив, що зможе зробити це вбивство і це приведе його до слави».

Однак після арешту за вбивство поліцейського він зрозумів, що його пафос був цим знівельований. Людина, яка вбила правоохоронця в США, вже не герой, а злочинець. Й у Освальда не було іншого виходу, крім як все заперечувати.

Біографія Освальда – воістину знахідка для тих, хто хотів би покласти на нього всю тяжкість провини за загибель Кеннеді. Він служив у морській піхоті, звільнився звідти і невдовзі емігрував в СРСР, попросивши там політичного притулку. Однак життя в Союзі після Америки здалося Освальду прісним.

«Я починаю переглядати своє бажання залишитися, – писав він у своєму щоденнику. – Робота сіра, гроші ніде витрачати, немає нічних клубів і боулінгу, немає місць відпочинку, крім профспілкових танців. З мене досить».

Прихильники теорії змови передбачають, що за час свого перебування в СРСР американець поділився з КДБ і був перевербований, а, можливо, він із самого початку був агентом ЦРУ.

Після повернення на батьківщину Освальда прийняли назад як ні в чому не бувало, видали новий паспорт, не допитували і не притягали до суду за зраду батьківщині. Він зажив звичайним життям у Далласі, а потім Новому Орлеані.

Правда, його знову тягнуло в політику: комуніст, який демонстрував симпатію до Кеннеді став членом організації на підтримку кубинської революції. З іншого боку, Освальд був вхожий у дивну компанію, що складалася з агента ФБР Гая Баністера, ділка Девіда Феррі, який працював з ним у зв’язці, і власника великого торгового центру Клея Шоу. У цьому колі, на думку Гаррісона, й обговорювалися плани замаху на президента.

У вечір напередодні 22 листопада в одному із закритих клубів Далласа відбулася вечірка, на якій були присутні віце-президент Джонсон, багаторічний голова ФБР Джон Едгар Гувер, нафтовий мультимільйонер Лафайєт Хант й інші магнати, а також Меделін Браун, коханка Джонсона.

Остання розповідала, що боси усамітнилися в окремій кімнаті, а через деякий час Джонсон вийшов, дуже збуджений, з червоним обличчям, і промовив їй на вухо: «Післязавтра ці сучі діти, брати Кеннеді, вже не зможуть знущатися з мене. Цей паскуда-мафіозі Джон Кеннеді вже ніколи не зможе мене образити».

Джонсон був першим у списку передбачуваних змовників. Кеннеді не любив його і під час своєї передвиборчої кампанії не планував його у віце-президенти, проте відразу після перемоги Кеннеді Джонсон ним все-таки став. Згідно з конспірологічною версією, він домігся посади шляхом шантажу президента, а компромат на Кеннеді дав йому Гувер.

У того теж був зуб на нового главу держави. Кеннеді і його брат, призначений міністром юстиції, оголосили широкомасштабну війну мафії, з босами якої у Гувера були багаторічні ділові відносини.

Гувер «вирішував питання» з відомими гангстерами, серед яких був вищезгаданий Джанкана. Мафія добувала через ФБР компромат на політиків будь-яких рангів, півстоліття допомагаючи зберігати своє крісло, і у відповідь директор бюро заплющував очі на її справи.

За іронією долі брати Кеннеді теж були зв’язані з мафією – через свого батька Джозефа Кеннеді, який заробив капітали на алкоголі за часів сухого закону 1930-х років.

Коли Джон висунув свою кандидатуру в президенти, Джозеф пообіцяв Джанкані, що його син в разі своєї перемоги стане надійним захисником інтересів чиказького мафіозі в Білому домі. Саме мафія, за версією конспірологів, і допомогла Кеннеді домогтися тієї невеликої переваги, завдяки якій він здолав на виборах свого суперника Річарда Ніксона.

Однак, коли новий міністр юстиції, брат президента, опублікував список 30 найбільш розшукуваних і небезпечних мафіозі Америки, де був і Джанкана, хрещені батьки відчули себе обдуреними.

«Мені сказали, що Джанкана замовив Кеннеді, і доручили доставити зброю в Даллас і пристріляти її. Я не думаю, що містер Джанкана сам замислив це», – згадував Файлз.

Він розповідав, що маршрут кортежу і позиції стрільців обговорювалися без участі Освальда – з Рубі, з Чарльзом Ніколетті – правою рукою Джанкани і Джонні Розеллою, зв’язковим мафії і ЦРУ.

«Стріляти повинні були Ніколетті і я. І я вибрав позицію за парканом на пагорбі, розташувався там з валізкою, в який була складена гвинтівка. Ніколетті зробив перші постріли, я стріляв за ним і влучив у голову», – говорив Файлз.

Справжність цих показань офіційно не визнана, однак експерти вважають, що усунення президента було лише справою техніки, коли в єдиній зв’язці працювали організована злочинність, ФБР і ЦРУ.

Генерали розвідки ще під час правління Дуайта Ейзенхауера, попередника Кеннеді, готували план військового вторгнення на Кубу з метою повалення комуністичного режиму.

А Кеннеді вважав, що проамериканські кубинці повинні вирішити свою внутрішню проблему самі, без участі армії США. У 1961 році 2 тис. антикастровців вторглися на острів у Затоці Свиней. Але Кеннеді заборонив американським військам підтримувати їх, і війська Кастро придушили переворот.

Військові звинуватили президента у зраді американських інтересів на користь комуністів. Насправді він прийняв мудре рішення, адже могла розпочатися великомасштабна війна за участю СРСР, вважає російський історик Анатолій Громико.

Рік по тому у схожій ситуації під час Карибської кризи Кеннеді вчинив так само, запобігши Третій світовій війні. Останньою краплею для генералів-опонентів Кеннеді генералів стало його рішення вивести війська з В’єтнаму.

Президент був оголошений слабаком, який загрожує національній безпеці США, хоча він лише шукав політичні та пропагандистські, а не військові засоби виходу з протистояння з ворожим блоком.

Не були задоволені зовнішньою політикою Кеннеді і представники великого бізнесу, які будували свої капітали на військових замовленнях.

На думку Джонса, вбивство Кеннеді стало відвертим посланням іншим політичним лідерам: робіть те, що вам скажуть, чи підете в інший світ. Так і сталося невдовзі з борцем за громадянські права чорних Мартіном Лютером Кінгом і Робертом Кеннеді – обидва були застрелені в 1968 році.

Проте на сьогоднішній день фактів, що свідчать на користь змови і доступних широкому загалу, набагато більше, ніж подробиць офіційного розслідування. Архіви ЦРУ і ФБР з деталями вбивства будуть розсекречені лише у 2038 році, а поки що понад 80% американців вважають, що таємниця цього злочину не розкрита.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Logo


ваш коментар: