корупція

Вищі чиновники і топ-політики щороку висмоктують з державних компаній-монополій сотні мільярдів гривень.

Контролювати держмонополію – все одно, що стати господарем лотереї: приплив грошей забезпечений. У цьому в ході своїх журналістських розслідувань неодноразово переконувався Сергій Лещенко, депутат від Блоку Петра Порошенка.

Черговий доказ цьому він оприлюднив наприкінці березня в мережі, опублікувавши дані зі статті швейцарської газети SonntagsZeitung, присвяченій Миколі Мартиненку, голові комітету Верховної ради з паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) та члену прем’єрської фракції Народного фронту (НФ). Видання повідомляло: Мартиненко отримав від чеської компанії Skoda JS хабар за те, що пролобіював її контракт на постачання обладнання для Енергоатому, української енергетичної держмонополії.

Розмір “мзди”, за даними SonntagsZeitung, склав 30 млн швейцарських франків – стільки грошей перевели чехи на рахунок Мартиненко у банку Hottinger, де вони були арештовані прокуратурою Швейцарії. “Після розкриття цих фактів Мартиненко не має морального права очолювати комітет з енергетики. Я б радив [прем’єру Арсенію] Яценюку з доброї волі відкликати свого друга з посади“, – зазначив нардеп.

Через тиждень вибухнув ще один скандал, пов’язаний з Мартиненком і найбільшої енергомонополії країни. Микола Гордієнко, на той момент голова Держфінінспекції (ДФІ), звинуватив керівництво Енергоатому в порушеннях і збитки у розмірі 1,5 млрд грн. Гордієнко стверджував, що гроші з підприємства виводилися за різними схемами – зокрема, завищувалася вартість страхування, комплектуючих та запчастин.

“Наглядати за Енергоатомом є найближчий соратник Яценюка Мартиненко, який всіма зусиллями перешкоджав проведенню ревізії Енергоатому”, – стверджував голова ДФІ.

Уряд звільнив відвертого чиновника, звинувативши того в недостатньо ефективній боротьбі з корупцією в Енергоатомі і ще однієї держкомпанії – Укрспирті. Про це нам розповів Павло Петренко, голова Мін’юсту, який визнав, що в обох держпідприємствах “колосальний масштаб злодійства”.

Прикметник “колосальний”, що вилетів з вуст Петренка, не є ефектним перебільшенням: за даними Мін’юсту, на крадіжці в сфері держзакупівель країна щорічно втрачає 150 млрд грн, або майже 7% ВВП. І левову частку цих втрат “генерують” держмонополії.

Історія з Енергоатомом – не виняток, а правило. Схожі скандали вже півроку стрясають майже всі великі держкорпорації. “Держмонополії перетворилися на справжні чорні діри, крізь які в кишені чиновників йдуть сотні мільйонів доларів, і це вже ніхто не в змозі зупинити. Це основне джерело незаконного збагачення сьогодні“, – вважає Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції.

Прикладом служить вже згаданий Укрспирт – монополія з виробництва однойменного продукту. Свободівець Ігор Швайка, екс-міністр агрополітики, покинувши цей пост, звинуватив Яценюка, а також главу Державної фіскальної служби Ігоря Білоуса і заступника глави прем’єрської фракції Андрія Іванчука в причетності до корупції в Укрспирті.

Михайло Лабутін, що знаходиться в бігах, екс-глава держмонополії, призначений з подачі партії Свобода, додав до цього списку ще й Івана Аврамова, бізнес-партнера Юрія Іванющенка. Останній – екс-нардеп від Партії регіонів, близький до Віктора Януковича. Ще Лабутін згадав Олексія Чеботарьова, який фігурував у справі про організацію завезення в Київ тітушек, і навіть нинішнього генпрокурора Віктора Шокіна, що нібито покриває Чеботарьова.

Павленко, який відстоює інтереси Кабміну, звинувачує в корупції в Укрспирті самого Швайку і Лабутіна. Мовляв, за час керівництва останнього щомісячні збитки компанії становили близько 150 млн грн. При цьому Лабутін не являється на виклики правоохоронців, а Свобода його прикриває.

Не менше проблем ще в однієї монополії – компанії Укрзалізниця. 4 березня Яценюк відсторонив від посади Олексія Кривопішина, начальника одного її підрозділу – Південно-Західної залізниці (ПЗЗ). Прем’єр пішов на цей крок після журналістського розслідування.

У ньому йшлося про те, що Кривопішин перетворив частину державного Українського центру з обслуговування пасажирів на залізничному транспорті в акціонерне товариство, чий контрольний пакет акцій опинився у приватної фірми Солід-актив, серед засновників якої були дочка і дружина начальника ПЗЗ. В результаті у держцентру залишилися функції з обслуговування пасажирів, а Солід-актив отримав тризірковий київський готель Експрес.

А ще фірма оформила на 49 років оренду за земельну ділянку в 11 га в околицях столиці – в Пущі-Водиці. Але замість реабілітаційного центру для залізничників і ремонту відомчого санаторію побудувала там приватний комплекс для відпочинку Olympic Village. Причому зводив його структурний підрозділ Укрзалізниці, який, згідно з офіційною версією, в цей час “усував аварії на залізничних об’єктах”.

Подібна практика в Укрзалізниці була повсюдною, через що, за словами міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, в компанії наприкінці минулого року склалася патова фінансова ситуація. Один з її підрозділів – Одеська залізниця – навіть оголосив конвенцію, тобто визнав, що у нього немає палива для обслуговування пасажиропотоку. Більш того, 12 травня сама Укрзалізниця оголосила технічний дефолт.

Максим Бланк, виконуючий обов’язки глави компанії, говорить про її основні проблеми: неефективну систему управління, корупційну складову, роздутий штат управління, величезну кількість функцій, невирішене питання з крос-субсидуванням і багатьох інших.

Навіть якщо прямих доказів крадіжок у держмонополіях немає, подібні структури все одно показують фантастичну здатність поглинати бюджетні кошти. Так, головний держмонополіст країни – НАК Нафтогаз України – по неаудованій звітності в 2014 році збільшив чистий збиток в 4,5 рази, до 85,4 млрд грн. Ця цифра виявилася більше виручки компанії. Її чистий дохід склав 74,4 млрд грн. Подібні дані ставлять під сумнів необхідність існування структури, генеруючої колосальні збитки, вважає Валерій Боровик.

Можливо, проблему НАК вдасться вирішити – за словами Павленка, Україна приєдналася до Енергетичного співтовариства. І тепер зобов’язана розділити компанію на кілька частин, щоб скасувати держмонополію в нафтогазовій галузі.

Однак нинішнє керівництво НАК в особі Андрія Коболєва не поспішає її дробити. Аргументи – мовляв, Нафтогаз може через міжнародні суди отримати гігантську компенсацію від російського Газпрому. І тому чіпати цю потенційну курку, що несе золоті яйця, поки не варто. Боровик же вважає, що тільки заради цього залишати неефективного монстра не варто.

Головний спосіб заробітку на держмонополіях для їх менеджменту і покривають його чиновників, за словами Олени Щербань, є закупівлі. “Сьогодні близько 90% тендерів проходить з серйозними корупційними правопорушеннями”, – пояснює вона. І додає, що при цьому відсутня відповідальність за подібні дії. Тільки її центр ініціював близько 50 кримінальних справ у сфері закупівель. Але за два роки жодне з них не дійшла до суду.

У Мін’юсті пояснюють механізм тендерної корупції: ціна закупівлі держкомпанією чого-небудь штучно завищується, і частина цієї “маржі” йде в кишеню її керівництву. До конкурсу допускаються лише ті фірми, які гарантують чиновникам відкат.

Ще один варіант – заниження ціни на товари або послуги держкомпанії. У цьому випадку в схему включається приватний посередник, який отримує їх за низькою ціною і перепродує на ринку з надбавкою. З неї і платиться “гонорар” керівництву.

Не всі нові держчиновники осідлали корупційні потоки – частина з них намагається розробити ефективні методи боротьби зі хабарництвом.

Максим Нефьодов, заступник міністра економіки, вважає: необхідно розширити конкуренцію і зробити процес тендерів прозорим. Для цього міністерство планує вже до кінця року повністю перевести закупівлі в електронний формат і обмежити можливості засекречування тендерних документів, чим нині чиновники зловживають. “Коли закуповується, наприклад, вугілля і вибирається не постачальник з найнижчою ціною, а той, про кого замовник каже:” У нього є якісь переваги, які є комерційною таємницею“, – пояснює заступник міністра.

Є і ще одна проблема: сьогодні неможливо зрозуміти, хто з членів тендерної комісії як голосував – за чи проти є лише підсумковий протокол. Як розповідає Нефьодов, через це навіть при явній корупції знайти конкретного винуватця фізично неможливо. “Ми хочемо, щоб ці рішення були персоніфікованими і точно так само викладалися в публічний доступ, як це відбувається з рештою пакетом документації”, – говорить чиновник.

Також прозорим процес держзакупівель може зробити публічна процедура онлайн-оскарження торгів.

Нефьодов зазначає, що внести відповідні пропозиції до Ради відомство планує найближчим часом. Це буде невеликий законопроект, який розроблений спільно з організаціями, що займаються боротьбою з корупцією, за участю європейських консультантів.

Втім, недостатньо просто проконтролювати хід тендеру, потрібно відстежувати і результати виконання договору, каже юрист Андрій Астапов.

Частина експертів пропонують вирішити проблему більш радикальними методами – позбавивши державу від компаній-монополій. Про це, зокрема, говорить Тарас Качка. Він упевнений, що роздуті держкомпанії заважають розвитку ринків набагато більше, ніж олігархи, з якими влада почала нині війну.

Щоб уникнути соціальної напруженості і проблем з наповненням бюджету, які можуть послідувати услід за продажем держкомпаній, міністр економіки Айварас Абромавічус пропонує сприяти активному розвитку середнього бізнесу. Той не тільки наповнить податками скарбницю, але й дасть поштовх інноваційному розвитку.

Однак перша спроба уряду позбутися монополії – продати на початку року Укрспирт – натрапила на опір Верховної ради, зазначає Петренко: тоді Свобода заблокувала трибуну, і законопроект не пройшов. “Думаю, аналогічні проблеми ми отримаємо і коли поставимо питання про приватизацію або поділ інших держмонополій”, – каже міністр.

Джерело: ПРАВДА УКРАЇНИ

Logo


ваш коментар: